Чітторгар

Чітторгар

Недалеко від Удайпуру є несамовитий форт Чітторгар.

Їдеш собі машиною їдеш і раптом бачиш ніби земля отак чік і підялася на якихось 150 мертів — скала. А над скалою стіна форту. Скільки сягає око — стільки стіна. Книжка пише, що довжина плато, а з ним разом і форту — майже 6 кілометрів. Це все оточене мурами, а всередині забудоване палацом, святинями і безліччю чудернацьких штук. Круто?

Отако приїхати і подивитися — бомба. А в часи, коли форт виконував свою основну функцію — був столицею королівства Мевару, його розміри були великим головним болем для правителя. На той час просто – напросто бракувало людей, щоб влаштувати позмінне чергування на близько 20 кілометрах мурів, а крім того мати ще вояків для відбиття атак. Ну так, збудувати таку махіну людей не бракувало, а охороняти раптом забракло… Ех…

Одним словом, в історії форту горді індійські хлопці тричі воліли смерть, ніж піддатися переважаючим силам нападників. Джохар — індійська версія ритуального самогубства. Деякі джерела пишуть, що його виконували і чоловіки, і жінки з дітьми. Інші джерела кажуть, що джохар — лише для чоловіків. Жінки ж з дітьми самоспалювались. Досі дивно, що Маварам бракувало людей, щоб забезпечити охорону форту? 🙂

Хоча не лише Мевари мали з ним проблеми: різні поганці, які в них його відвойовували, через пару років самі віддавали назад, бо утримати таку махіну коштувало великих грошей.

Так скалося і останнього разу. Отой чувак, котрий заснував Удайпур, перед тим зазнав поразки в Чітторгарі. Йому вистачило розуму не скоїти самогубства, тож за декілька років і форт йому віддали, і в руку поцілували. На той час в нього вже була вся ота навколоозерна удайпурська красота, тож в Чітторгар він не повернувся. Це діялося в XVII ст. А на початку ХХ ст, досі жива династія того ж таки махараджі, форт відбудувала. Тепер там також красота, а в палаці — школа. Чому б і ні, правда? Особливо добиратися до тої школи прикольно з міста під скелею… Хоча школа якась мегакрута, утримується за рахунок родини махараджі і навчатися там дуже престижно.

Всередині, найбільше враження роблять вежі біля святинь і величезний водозбірник. До водозбірника впадає струмок, але наповнюється він лише під час муссону.

Свого часу форт мав повно всяких кованих і різьблених неймовірностей. Частина і досі там. Інші ж в Червоному Форті Агри (то там, де Тадж Махал) чи в Національному музеї Делі. До Агри їх вкрали могольські загарбники, а до Делі — міністерство охорони пам’яток, чи як його там 🙂

Відвідини Чітторгару займають цілий день, але він безумовно того вартий.



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *