Bhangarh Fort

Bhangarh Fort

У темному-темному лісі з привидами була темна-темна дорога з привидами, а на кінці темної-темної дороги з привидами був темний-темний форт з привидами, а в форті були темні-темні святині з привидами, парки з привидами, мури з привидами і палац з привидами. Навіть мавпи, які скакали довкола, також були з привидами! Бу!

Десь так можна коротко передати більшість описів форту Бангарх в інтернеті і путівниках 🙂

Найбільш паранормальний форт Індії, де зустріти привида мало би бути так само легко, як переплатити водієві тук-тука в Нью Делі — один з улюблених туристичних керунків. Щоправда, здебільшого, для місцевого населення. Добратись туди не так вже й легко: він лежить глибоко між горбами за маленькими селами, тож туристам треба мати багато часу на мандри, або ставити його в пріоритети. А це не важко: форт чудовий!

Історія його виникнення не надто давня: в ХVII ст. його збудували моголи, а потім щось сталося…

З найпопулярнішої легенди дізнаємося, що жила-була принцеса… (ну а як без принцеси?) …і була вона дуже гарна. А ще жив-був маг… (хто б подумав?) …і був він дуже злий! Одного дня злий маг вкохався в гарну принцесу, а вона в нього ні. Тоді маг намішав якогось чар-зілля в крем, який принцеса традиційно купляла в одній з крамничок чудової торгової вулиці, яка тягнеться сотні метрів перед мурами форту. Але принцеса не була наївна: вся та біокосметика — страшна річ. Кожного разу інші пропорції і результат, тож вона і спробувала на зап’ястку чи не буде алергії! Спробувала і бачить, що біда якась з тим кремом. Дівчина була категорична, тож жбурнула баночку з кремом за величезний камінь, чим спровокувала лавину, великий камінь впав на мага і роздушив його на пляцок. На нещастя принцеси і всіх мешканців міста, камінь почав душити мага не з тої сторони і поганець на останок встиг проклясти місто! Бу-га-га-га-га! 🙂

Інша легенда менш романтична, але однозначно ближча всіма сенсами сучасним проблемам Львова. Отож, жив собі аскет. Нікого не чіпав. Одного дня, неподалік хати аскета проїжджав могольський крутий хлопець і каже: “Аскет, аскет! Земля в тебе класна! Я собі на ній замок збудую!”. “Будуй, – каже аскет, – мені що, шкода? Але так щоб ДБНи не порушив і рівень інсоляції зберіг: тінь від твого замку не має падати на мою халупку!” Крутий хлопець покивав кабіною і відгрохав величезний форт. Ну а потім дуже йому захотілося вежечку. Архітектори йому і там пропонували, і сям, але найкраще вона ставала навпроти халупки аскета. Чи довго думав крутий хлопець чи не думав взагалі — історія мовчить. Збудували вежу. Аскет подивився на те все діло і каже: “Ну все, чувак! Приїхали! Дозвіл на будівництво в тебе був? Не було! 500 років судитись будемо. В експлуатацію ти свій форт фіг введеш, а як введеш то арешт накладем. Втопив ти інвестицію. Вали давай звідси.” Зразу чи ні, а крутий хлопець звалив, а з ним і все населення. Тому, що в форті завелися привиди. Хороша легенда, правда? 🙂

Є там привиди зараз чи немає — я вам не скажу. Те, що є напевно — табличка із забороною перебувати на території форту вночі. Кажуть, колись група туристів підкупила охоронця і він впустив їх на територію форту після заходу сонця. Спершу товариство добре бавилося, але потім в одній з кімнат… раптом… побачили… маленького хлопчика. Дверей в кімнату не було, а вікно було заґратоване таким чином, що людина туди не пролізе. Тої ночі сталася страшна масакра. (за кадром грає: “Штольня — спочатку було весело й прикольно…”) Хто про неї розповів — невідомо: ніхто ж не вижив. Але менше з тим. Страшно? І добре! Саме страхом перед привидами я пояснюю чудовий стан форту зараз. Більшість менш страшних чи менш бережених пам’яток, як і в цілому світі, місцеве населення миттєво розтягує на паркани і стайні. Найгарніші, різьблені камені часто підпирають двері. А тут все на місці. Хто зна: може в комплекті з каменем йде маленький хлопчик… Бу-га-га-га-га! 🙂

Тим часом, якщо ви, як я, сподіваєтеся, що у вихідний день там не буде надто багато відвідувачів — перестаньте. Там тьма… ТЬМА народу. Знову ж нічого дивного: це єдине місце розваг в радіусі 50 кілометрів. Куди місцевій молоді ще подітися? А туди ще й всяка золота чи позолочена тусовка з Делі приїжджає. Часом навіть якісь недобитки туристів з-за кордону. І з ними можна намагатися робити селфі. Можна ходити за ними всюди. Можна вилазити над ними на мури і підмурівки й кричати чи улюлюкати. Словом, мало там привидів! Мало! І ліниві якісь! 😉

Якщо ж говорити про враження від форту: це одне з найгарніших місць, які я бачила тут. Так, ми ще не подорожували півднем. Проте стільки віковічної зелені на пустельній півночі, між Ґхатами і Гімалаями, є лише де не де.



2 thoughts on “Bhangarh Fort”

  • Отак пишеш ти свої варіації легенд, а за парочку десятків років вони впишуться як офіційні в усі вікіпедії і лоунлі пленети… ну бо ж файно переказуєш!!! :)))

    • Це би було смішно! Потім лише поспівчувати дослідникам походження легенд 🙂

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *